Корисна інформація


Професійне вигорання: ознаки й подолання


Професійне, або емоційне, вигорання, – це проблема багатьох людей, що працюють, але, на жаль, дуже мало хто правильно розуміє, що вона собою представляє та як її можна позбутися. А тим часом, емоційне вигорання крок за кроком руйнує важливі сторони життя людини: успішність професійної діяльності, відчуття задоволеності роботою і життям в цілому, і врешті решт, суттєво погіршує психічне і фізичне здоров’я, сімейні і дружні стосунки.

То що ж таке професійне вигорання? Це стан емоційного виснаження, причиною якого є робота, перенасичена стресами. Перш за все це робота, пов’язана із надмірною відповідальністю, наприклад, у рятівників або менеджерів. По-друге, це робота, насичена постійним спілкуванням із людьми, як у педагогів, медичних та соціальних працівників. По-третє, це така робота, де працівник знаходиться під тиском необхідності виконувати велику кількість справ у обмежений термін, коли виникає постійне напруження від відчуття «не встигну». І останнє, це робота у колективі зі складними стосунками. Якими б не були причини постійних стресів на роботі, вони створюють небезпеку емоційного виснаження працівників.

Та чи всі люди виснажуються однаково? Звичайно - ні. Наприклад, є багато вчителів, які успішно працюють з дітьми понад 40 років, віддаючи свої знання та любов, і не мають жодних ознак вигорання, у той час як інші емоційно виснажуються вже через декілька місяців від початку роботи. У чому ж річ? Річ у самій людині, у тому, як вона вміє справлятися зі стресами, тобто який у неї рівень стресостійкості.

Давайте розглянемо деякі особливості людини, що підвищують її чутливість до стресів на роботі. Як не дивно, однією з таких особливостей є емоційність та здатність до співчуття, розвинуті НАДМІРНО. У таких випадках особистість відчуває чужий біль як свій, надто близько бере до серця чужі негаразди. Серйозними факторами ризику є також висока тривожність, невпевненість у собі і довготривалі коливання при прийнятті рішень, низька самооцінка, залежність від того, «що подумають люди», та потреба у постійній підтримці й схваленні з боку інших. Також сприяють професійному вигоранню такі цінні, але НАДТО ГІПЕРТРОФОВАНІ якості, як добросовісність, відповідальність, вимогливість до себе, а також прагнення завжди виконувати будь-яку роботу якнайкраще, на межі своїх можливостей. У цьому ж списку - честолюбне бажання бути кращим за всіх завжди і всюди, трудоголізм і зведення власного життя тільки до роботи, коли вона стає єдиним сенсом життя. Брак відпочинку та позитивних емоцій, невміння швидко позбавлятися негативних переживань, схильність до багаторазового повторного прокручування у своїй уяві неприємностей та конфліктів, що сталися на роботі, створюють ідеальні умови для того, щоб залишатися у стресі навіть у вільний від роботи час.

Що ж відбувається з людиною, коли вона не справляється з довготривалими стресами? Як зрозуміти чи має місце професійне вигорання? Усі його прояви можна розподілити на три групи. Перша група– це порушення психологічного благополуччя. Спочатку знижується, а пізніше повністю втрачається інтерес до роботи – вона починає викликати нудьгу й апатію, виникає байдужість до тих людей, яким необхідна допомога – до учнів, хворих, клієнтів, постраждалих, підлеглих… Вони починають дратувати: спочатку це роздратування вдається стримувати, приховувати в собі, але з часом його стає так багато, що воно починає неадекватно виплескуватися на тих, хто попадеться під руку. Це можуть бути клієнти або колеги, тобто ті люди, з якими приходиться працювати, але це можуть бути власні діти, чоловік чи дружина, друзі… Пізніше, коли незадоволення й агресія зростають, виникають немотивовані спалахи гніву. Спілкування з людьми стає все більш неприємним, і тому все частіше й частіше хочеться залишатися наодинці. З’являється черствість, байдужість до інших і до своєї роботи. Виникає розчарування у вибраній професії, поступово знижується самооцінка себе як спеціаліста, стає складніше виконувати свої обов’язки.

Щоб проілюструвати психологічні зміни при професійному вигоранні, приведу декілька висловлювань моєї колишньої пацієнтки – економіста 38 років, працівника банку: «Йду на роботу як на каторгу! Наскільки я свою роботу раніше любила, настільки ж сильно я її зараз ненавиджу», «Клієнтів повбивала б, а я їм повинна посміхатися», «Постійно зриваюся дома на дітях», «Раніше я любила піти у гості, поспілкуватися з подругами, а зараз нікого бачити не хочу!».

Друга група проявів емоційного вигорання – це порушення здоров’я. На перших етапах емоційне виснаження призводить до порушення психічного стану: стійко погіршується настрій, виникає тривога й порушується сон. Як наслідок – вже з ранку й цілий день людина відчуває себе виснаженою, втомленою, сонливою. Довгоочікувана відпустка відновлює сили, але після повернення на роботу вони кудись швидко зникають.

З часом до симптомів енергетичного виснаження додаються порушення у роботі тіла. Спочатку вони носять функціональний характер – минущий головний біль, тимчасове підвищення артеріального тиску, болі у животі, порушення апетиту – зниження або, навпаки, підвищення. Можуть виникати або загострюватися будь-які захворювання. Людина часто перебуває на лікарняних листках, поступово збираючи цілий букет захворювань. Наприклад, жінка-економіст, яку я згадувала, мала водночас тривожну депресію із тяжким безсонням, підвищення ваги тіла на 20 кг за рік, загострення екземи, гіпертонічну хворобу, часті простуди, гайморит. Ось її висловлювання про погіршення стану свого здоров’я після того, як у неї на роботи з’явилася купа стресів: «Я погрузла у болячках і почала просто розвалюватися».

Третю групу проявів професійного вигорання складають порушення поведінки, обумовлені постійною перевтомою, і як наслідок - зниженням уваги і погіршенням пам’яті. Людина часто робить «дурні» помилки, наприклад, додаючи 5 до 3, отримує 7 або 9. З-за частих помилок стає все важче виконувати свою звичайну роботу, людина не встигає все зробити вчасно, отримує нарікання. Щоб все зробити, приходиться приходити на роботу раніше і йде додому пізніше, або навіть частину роботи виконувати вдома. Все менше часу і сил залишається на захоплення, спілкування з рідними та друзями, все більше часу відводиться пасивному відпочинку – лежанню на дивані та перегляду телесеріалів - якби тільки ніхто не чіпав!

Вищезгадана пацієнтка, перш ніж почали «розсипатися» її здоров’я й стосунки, тривалий час працювала у вихідні, перевтомлювалася, поступово стала все менше часу приділяти спілкуванню в сім’ї і з друзями, у вільний час стала почала лише «тупо дивитися серіали» або просто безцільно валятися на дивані, бо на інше не вистачало сил.

Виникає запитання: що робити, якщо з’явилися ознаки професійного вигорання? По-перше, розглянути, які несприятливі фактори існують на роботі і постаратися їх позбутися або пом’якшити, оптимізувати свою діяльність на робочому місці. По-друге, проаналізувати, які риси характеру сприяють вигоранню і навчитися краще справлятися зі стресами. Для цього можна почитати відповідну літературу, піти на тренінги з цієї тематики, звернутися до психотерапевта. Іноді правильним рішенням є зміна місця роботи, але потрібно пам’ятати: якщо ви не навчитеся долати стреси, то й в іншому місці ви можете швидко виснажитися.

І останнє: що робити, щоб запобігти розвитку професійного вигорання? Потрібно свідомо й цілеспрямовано формувати в собі навички та риси характеру, які підвищують стресостійкість. Одночасно треба позбавлятися звичок та рис, що роблять вас вразливими до стресів. Важливо правильно вибрати професію та місце роботи – вони повинні відповідати вашим здібностям і характеру, а не тільки приносити гроші.

Балабуха Ольга Сергіївна
лікар-психотерапевт Черкаської реабілітаційно-відновлювальної поліклініки «Астра», кандидат медичних наук, доцент Харківської медичної академії післядипломної освіти



Інтернет-приймальня

Будь-ласка, залиште своє повідомлення та контактні дані для відповіді у формі нижче

Надіслати